засмучусь і змалію:
знову в слухавці голос чужий.
я так тішуся і радію,
сподіваючись, що він твій.

ніби гостре стебло суховії
пригинають аж до землі.
трави, трави в степу зеленіють
оживаючи після грози.
Чи мають бути слова
сказані тобі на вухо?
Чи мають бути слова
спеленані в мовчання?
Квітами, квітами ніжними ніч сходить
по обидві сторони
нашого бездумного, щасливого літа.
Спокою, спокою,
сном би нам, сном би нам
скинути з плеч тягар.
квіти бузкові
заплетені в комір
замість щоденних метань.
Скільки не тягнуться -
місця не стане їм,
скільки не прагнуть -
не ймуть.
Скільки б не вклали -
назад не вернеться.
Все, що ти робиш -
не цінно, не суть.
Все мине, і дні минають, але хто сказав, що я не схочу любити більше, ніж досі, мучитися більше, ніж досі, в тих обставинах і з тими ж людьми, зберігаючи світ мій.
Прорветься колись
чи незнане ніколи
у море впаде
чи зникне у горах?
Повертай, повертай руків'я -
я сама не наважусь.
Ти ж, Доле, невідомий мені збіг обставин,
випадкове моє сузір'я,
петлі Всесвіту -
можеш усе...
Або вкрий мені шкіру тюлем легким:
хіба ж я одна, хіба лиш мої
сліди на землі
не лишаються,
мовби я тут не йшла,
мовби там - лиш пісок.
! Може я - сама земля, і сіль, і вода:
стікаю між пальцями...
Коли падатиме моє серце -
затисни його, будь ласка,
я хочу побачити кров.
***
Не хтось, не ти, а я
хворію тривогою й сумом,
що довго мене обіймали
крізь радісний поцілунок.
В надуманих вирах моєї провини,
в приречених зойках чужої любові —
невже лиш такою умію я бути
і тільки крізь сумнів щаслива з тобою?

***
Променю мій тихий, жар долонь і губ,
запах свіжого ранку, доторк теплого сну —
я поправляю ковдру, ставлю чай на стіл,
цілую твої повіки, лишаю свій подих тобі.
Ти знаєш, як заповнити мій час,
котрий у сутінках стікає у струмках,
з яких здіймається в'язка німота й страх
манить зайти в печери вкриті пилом.
Там я одна. Життя буяє
у твоїх обіймах.
я ношу доторки на своїх плечах
і не хочу знати майбутнє
чагарник за стінами
стигне інеєм
я вітаю усіх присутніх:
ми відкрили чи ще відкриємо
нову еру, нові значення
але поки визбирую
з колючок свою сутність.

Profile

mirazhi

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 04:47 am
Powered by Dreamwidth Studios