Скрізь мені тепер читається не так легко, як раніше, ввижається своя (наша) історія. Почала "Норвезький ліс", і перший розділ, від колодязя починаючи, там ми в обох ролях одночасно, можна розвертати фрази до обох.
- не можна завжди захищати
- твої риси забуваються
"Если я сейчас расслаблюсь, я на кусочки рассыплюсь. С самого начала я так жила, и сейчас только так могу жить. Один раз расслаблюсь — потом на место не смогу вернуться. Рассыплюсь на кусочки, и унесет меня куда-нибудь".
Десь більше мене, десь більше тебе. щось про цих героїв, щось про нас. І страх, що справді про нас.
Очі чужі скрадають
мої жести й слова тобі:
скільки в світі охочих
мимо пройти.
Хороша моя, серед шуму, 
духоти й чужих смаків,
обійму тебе - чи ці щоки бліді
ще живі?
Не проси у дзеркал пробачень -
вони теж бувають сумні.
Муки твої відчуваю
і проживаю в собі.

Profile

mirazhi

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 04:45 am
Powered by Dreamwidth Studios