я ходжу любити тебе у наше спілкування, а не шукати в ньому себе. Тому що, щоб шукати сенс, у мене є власне життя.
love is all, love is you
Чи мають бути слова
сказані тобі на вухо?
Чи мають бути слова
спеленані в мовчання?
Квітами, квітами ніжними ніч сходить
по обидві сторони
нашого бездумного, щасливого літа.
Усвідомивши, коли і як по тобі потопталися, зі смаком згадували й тішилися, а потім поводилися, наче гарні приятелі, складно так само сприймати людей. Яка вже тут приязнь!
Таке, згадую давніх знайомих. Цікаво, чи розуміють вони, що то було. Нагадай, то ще спитаються, а що такого.

торг

May. 17th, 2017 02:55 pm
Змалечку знаючи, що колись помру, бо ж усі смертні, я торгуюся зі смертю - наперед. Що я за це отримаю? Чи відчую себе настільки живою, що зможу погодитися на її умови? Так, ніби я вирішую, коли і як це станеться.
Тому я так цікавлюся історіями тих, хто добровільно йде на смерть. Залишає записку спантеличеній рідні або ж гине, прикриваючи товаришів у бою.
Мій страх і прагнення хоч щось вирішувати за себе змушують мене шукати цих історій.
Цьому розумінню завдячую спостережливості однієї близької людини (тут могла бути ваша реклама).
найкращий подарунок - щастя.
Іншою, іншою брижі у річці
бачать мене
Змінено листя і серцевину,
дерево далі живе
Тоненький міст через річку-невдашку
птахою б'ється в горах.
Сни виціловує сонце
з-під моїх повік.
Будь правдою моєю
в сплетінні днів, сплетінні рук.
Коли щемлять прочитані слова,
це все тому,

що відчуваємо одне.
І з кожним видихом звільняють
кістки і м'язи, шкіру й кров,
і ти
ясний вогонь
у мене на долонях.
Давня дитяча гра у загублених і спійманих,
у засинання в обіймах лицем і потилицею,
у нервових переглядах сторінок
і нервових закінченнях
(на пучках пальців)
симпатій, романів.
Виростають діти,
носять з собою крапки, двокрапки, й тире,
повні кишені нелюбленості
і втрату себе.
Одна з моїх приятельок:
- ти змінилася. Дуже. Це видно.
Це похвала.
А я думаю: це ж стосується мого спілкування, треба стежити за собою під час розмови, щоб не розчарувати.
Отака фігня, малята.
А ще я пишу вірші про аморфність і завмирання.
Лінуюся вмикатися в робочий режим.
Сподіваюся, що можливості нікуди не зникли, а міражі я знову побачу і, одного дня, зроблю реальністю.
п.с. вибирала тут настрій, рендомно натисла horny...гмм, було б непогано

Profile

mirazhi

September 2017

S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
171819202122 23
24252627282930

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 12:12 pm
Powered by Dreamwidth Studios