я ношу доторки на своїх плечах
і не хочу знати майбутнє
чагарник за стінами
стигне інеєм
я вітаю усіх присутніх:
ми відкрили чи ще відкриємо
нову еру, нові значення
але поки визбирую
з колючок свою сутність.
Очі чужі скрадають
мої жести й слова тобі:
скільки в світі охочих
мимо пройти.
Хороша моя, серед шуму, 
духоти й чужих смаків,
обійму тебе - чи ці щоки бліді
ще живі?
Не проси у дзеркал пробачень -
вони теж бувають сумні.
Муки твої відчуваю
і проживаю в собі.
Я вирішила, що не буду святкувати день народження. Тобто, мінімум. Люди в соцмережі вважають інакше.
Увага приємна, але стрибати до стелі я не буду. Дикого дитячого вау і віри в диво тут нічого шукати. Щось чарівне зникло цього дня.
Важливіше інше: я не хочу копатися й давати визначення своїм стосункам. Підганяти їх теж не хочу. Хочу відпустити і подивитися на свої відчуття.
Можливо, коли я висплюся, не буде цього отупіння.
Можливо, справа в тому, що я раніше не сприймала себе як діяча, якого бачать.
Можливо, я була за екраном і купу ролей, образів, підбирання й відкидання їх пропустила.
Що з того, скільки мені років. Лише у взаємодії з людьми і світом я можу чогось навчитися. Поруч з ними я проживаю їхні образи як свої.
Візуальні враження, на які я раніше не зважала, зараз для мене стають доторком. Якщо я дивитимусь на тебе, я проживатиму своє ставлення до тебе (замість аналізувати його).
І, коли мій день народження настане, моє найбільше бажання і подарунок мені - опинитися поруч з тими, хто дорогий, приділити окремо кожному частину простору/часу.
(ааа, пафос!)
п.с. відніміть пафос.
прокидаюся і не спішу. Думаю, де могла б бути. Які світи могла б вигадувати. Але це не має значення, бо я не шкодую, що повністю тут і зараз.
Можна перевірити повідомлення. Тішитися прибраними місцями в кімнаті :). Скривитися, бо є речі, які потрібно все-таки вирішувати.
Холодно, складно вигнати себе кудись у такий день... у якомусь магазині, напевно, тепліше, ніж вдома. Пізно прокинулась, і таки нікуди не йду.
Я не маю поняття, що робитиму завтра чи решту тижня, знаю лише, що постараюся на роботі й що буду чекати зустрічей.
Ковток свіжого повітря - більше нових людей, ЯКІСНО краще з людьми. Не всі зустрічі приємні, не всі мають залишитися поруч. І мене тягне обмежувати це коло, але єдиний шанс колись заповнити порожнечу - продовжувати знайомитися, вірити, що будуть знайомства, які зможуть перерости в близькість.
п.с. а ти завжди виглядаєш супер.

Profile

mirazhi

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 04:46 am
Powered by Dreamwidth Studios